Поради вчителю

Волинський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти. 

ВОЛИНСЬКА ОБЛАСНА ГРОМАДСЬКА РАДА

З ПИТАНЬ НАЦІОНАЛЬНОГО І ДУХОВНО-МОРАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ

 Рекомендації з питань організації і методики  викладання християнської етики в ЗОШ.

                       Матеріали ухвалені в ІППО і рекомендовані

для ЗОШ області в 2002 році.

Виправлення і доповнення здійснене  у 2011 році 

та затверджено на засіданні Ради НДВ 29 березня 2012р. 

Рекомендації уклав: 

Дмитро Корнелюк 

Самого бажання вчителя викладати християнську етика замало.

 Саме шкільний вчитель має синтезувати в собі соціальні ролі батька, психолога, педагога, священослужителя, стати суспільним виховним ідеалом для наслідування, підсилити і навіть синтезувати діяльність інших виховних інституцій з реалізації духовно-морального виховання молодого покоління. 

                                         
                                                                                Жуковський Василь Миколайович -
                                                                               доктор педагогічних наук, професор,
                                                                                декан гуманітарного факультету

                                                                         Національного   університету "Острозька академія", 
                                                                         координатор духовної освіти України            

Нині більш ніж очевидно, що демократизація, як визнана форма життя та державного устрою не може бути життєздатною без участі Церкви. Адже історично доведено, що нехристиянська держава в принципі можлива: неможлива інша - безбожна держава . Тому-то серед усіх ментальних чинників особливе місце посідають моральна свідомість та духовні цінності. Саме вони визначають ті глибинні патернальні структури, на яких грунтується моральне здоров'я і благополуччя особи, сім'ї, роду, етносу, нації і держави в цілому.

   Щоб вийти з економічної і політичної кризи, суспільство повинне вийти з кризи духовної. Бо як правило, за негараздами суспільства стоїть його духовно-моральне зубожіння. Марно сподіватись неухильного дотримання державних законів, якщо люди не дотримуються Десяти Заповідей Божих.Адже цінність демократії - в рівності людей перед Законом.А вона виростає з рівності людей перед Богом ! 

  Щоб виховати здорову, культурно-духовну спільноту людей   нам необхідна цілюща сила християнської моралі. Імперативом нашого часу стало духовно-моральне виховання молоді. Саме воно поверне нашому народові справжні ідеали. Отож школа може і повинна взяти на себе цю священну місію. Однак, програми і підручники традиційних шкільних предметів цього питання не вирішують. Вирішується це за допомогою світського викладання предмету "Основи християнської етики".

  Щоб успішного організувати духовну освіту в школах області, важливо, на наше переконання, дотримуватись таких основних дидактичних принципів: 

      - добровільності; 

      - безконфесійності;

      - христоцентризму;

      - біблійної основи навчання.

 Такий підхід не суперечить ст.35 Конституції України, ст.ст. 5,7,8 Закону України "Про освіту", ст.ст. 5,6 Закону  України "Про свободу совісті та релігійні організації"

І  Важливо пам'ятати     

           1) Головною метою вивчення християнської етики має бути релігійно-моральне виховання, а не сухе засвоєння Святого Письма. Адже Закони Божі хоч і засвоєні розумом, але не пережиті душею – не можуть мати великої вартості. Без пристосування до життя ніяка релігійна ідея (правда) не може стати засадою високих етичних чеснот, внутрішнім поривом жити з правдою, творити добро, оберігати любов. Отож вчителю слід не лише вчити дітей (молодь) Слову Божому, але й виводити їх у сучасне життя, показуючи, що християнські чесноти, Заповіді Любові є основою життя, керівництвом до дії у повсякденному житті людини.

2) Весь навчально-виховний процес сучасної освіти має базуватись на християнській світоглядній науковій платформі, яка розглядає дитину як духовну істоту – творіння Боже, її талант як найдорожчий дар людини від Творця, а педагогічний процес як середовище в якому успішно розвивається талант дитини, особистість християнських цінностей, людина віри і добра.

3) Сьогодні в науці і освіті, як спадок радянського часу домінує матеріалістичний (атеїстичний) світогляд, де в основу покладено теорію Дарвіна «Походження видів…». Однак існує й інша теорія, якої дотримується Церква – креаційне вчення (Божественне створення світу). Отож вчителю поруч з викладанням еволюційного вчення слід запропонувати учням ще й альтернативне креаційне вчення.

4) Викладати християнську етику в класах і аудиторіях мають кваліфіковані, компетентні, активні, віддані справі духовно-морального виховання вчителі та духовенство з педагогічною освітою.

З огляду на специфічність предмету слід мати на увазі, що вчитель християнської етики має бути для школярів живим прикладом і носієм високих етичних і моральних чеснот, сповідувати ті самі християнські цінності, які передає учням, відкрито говорити школярам про свою приналежність до певної конфесії, але не возвеличувати благодатності, благочестивості своєї Церкви.

5) Урок має носити міжконфесійний загальнохристиянський характер, тобто матеріал, який викладається, повинен бути прийнятним для дітей всіх конфесій. Якщо на уроці появилася ситуація, коли треба подати точку зору певної конфесії на те чи інше питання, то у цьому випадку має бути подана точка зору й інших конфесій на проблему, яка розглядається. Однак возвеличення однієї конфесії і приниження іншої – не допускається.

6 Чи обов’язково вимагати від батьків заяву на дозвіл, щоб їх діти відвідувати уроки християнської етики?

Доки в наших школах предмет «Основи християнської етики» не є обов’язковим, такі заяви – доцільні. Можливий й інший варіант: пишуть заяву ті батьки, які не бажають, щоб їх діти відвідували уроки християнської моралі (орієнтуватись на більшість); є ще й право «мовчання» для батьків. В цьому випадку дитині пропонується відвідувати такі уроки.

Важливо батькам роз’яснити, що школа бере на себе лише міжконфесійне, загально-християнське просвітництво дітей і молоді, а чисто релігійна, конфесійна освіти (оцерковлення) залишається Церкві, недільним школам. Якщо батьки вважають, що викладач зазіхає на чиїсь переконання, то вони мають право забрати дитину з такого уроку, або, навіть зажадати заміну вчителя.

7) Якщо у школі викладається предмет «Основи християнської етики», то чи допустимо, щоб у стінах школи працювала ще й недільна школа?

Відповідь: такого «союзу» бути не може! Адже урок християнської етики в ЗОШ носить міжконфесійний, загальнохристиянський характер. 

8) Чи можна запрошувати духовенство на уроки християнської етики, масові заходи?

Відповідь: Можна, якщо зустріч матиме міжконфесійний, загальнохристиянський характер. Про такий захід слід повідомити дирекцію школи, учнів і батьків.

9) Чи можна проводити релігійні масові заходи у школі?

Відповідь: можна, якщо ці заходи носять міжконфесійний характер.

10) Чи можна проводити екскурсії дітей у храми різних конфесій?

Відповідь: можна лише за згодою батьків і дозволу дирекції школи.

11) Якою має бути атрибутика в класі-кабінеті християнської етики?

Відповідь: Якщо предмет «Основи християнської етики» викладається на міжконфесійному рівні, то атрибутика, релігійні символи мають бути загально-християнського змісту. Використання інформації, що пропагує одну конфесію і принижує інші – не допускається.

12) Важливо у кожній школі створити кутки духовності.

Примірна назва куточка:

- Пам’ятай, бережи, думай про це.

- Живи з правдою, твори добро, захищай любов.

Рекомендована тематика куточка:

1. Молитва Господь «Отче наш»

2. Десять Заповідей (книги «Уроки християнської моралі», стор. 33)

3. Треба завжди пам’ятати (там же, стор. 172)

4. Заповіді любові (книга «Основи християнської етики», стор. 34)

5. Сенс життя людини на Землі (там же, стор. 117)

6. Прощаймо один одному (книга «Духовне небо Волині», стор. 240)

7. Золоте правило («Основи християнської етики», стор. 148)

8. Любіть один одного (там же, стор. 47)

9. Не згубімо віри і мрії (там же, стор. 43)

10. Духовний заповіт Матері Терези (книга «Наша віра, наша правда», стор. 149)

Життя – це безодня невидимого, ввійди неї не боячись.

Життя – це твій щоденний обов’язок,виконай його.

Життя – це можливість, скористайся нею.

Життя – це любов, насолоджуйся  нею.

Життя – це краса, захоплюйся нею.

Життя – це багатство, не розгуби його. 

Життя – це виклик, прийми його.

Життя – це гра, стань гравцем.

Життя – це здобуток, бережи його.

Життя – це мрія, здійсни її.

Життя – це таємниця, пізнай її.

Життя – це долина смутку, подолай його.

Життя – це пісня, проспівай її до кінця.

Життя – це боротьба, стань борцем.

Життя – це вдача, знайди цю мить.

Життя  таке прекрасне  - не загуби його.

     

Зауважимо, що тематика, зміст і художнє оформлення є довільними і залежить від знань і творчості вчителя.

13) Доцільно у школі мати інформаційний куточок «Духовно-моральний занепад суспільства – шлях у безодню»

Можливі такі теми:

1. Пияцтво – «чума» сьогодення.

2. Наркоманія – смерть без старості.

3. СНІД – життя без майбутнього.

4. Шкільний деспотизм – гріх без прощення.

5. Нецензурна лексика – «пандемія» нашого суспільства.

II. ОСОБЛИВОСТІ ПРЕДМЕТА ТА ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ЙОГО ВИКЛАДАННЯ.

Уроки християнської етики мають освітньо-виховний характер. За своєю структурою вони мають багато спільних рис з уроками інших предметів. Разом з тим уроки християнської етики мають певні свої особливості.

1.МЕТА І ЗАВДАННЯ ПРЕДМЕТУ. Метою і завданням факультативного курсу християнської етики є: плекання духовності української нації, формування особи-школяра на засадах християнських чеснот, які включають в себе: любов і доброту, правду і справедливість, гідність і чесність, доброчинність і милосердя, працьовитість і співчуття; виховання духовно багатої людини, яка б усвідомлювала свою відповідальність перед Богом, народом і Батьківщиною.

2.                      ОСОБИСТІСТЬ ВЧИТЕЛЯ. З огляду на специфічність предмета слід мати на увазі, що вчитель християнської етики має бути для школярів живим прикладом і носієм високих етичних і моральних якостей.

Учитель на уроках етики буде значно цікавішим і привабливішим для спілкування з учнями, якщо буде ділитися життєвою мудрістю, а не «насаджувати» її. Адже Ісус Христос говорив - йди за Мною, а не - роби так, як Я... Буквально йти за ним - означає робити свої власні кроки, ставити власні відбитки на дорозі життя, падати на ній і підніматись, але не звертати, не збочувати. Завжди бути самим собою, просто Людиною. Христос пройшов усіма дорогами, що ведуть до Єрусалиму, як символу духовного вдосконалення, і показав, що немає окремої дороги для праведників і грішників. І на ній є все, що може зустріти людина у житті.

3. ЗНАННЯ ЗМІСТУ УРОКУ. Важливими передумовами ефективності уроку християнської етики є обізнаність вчителя з основами Святого Письма, та ґрунтовне володіння навчальним матеріалом посібників «Уроки християнської моралі» та «Основи християнської етики». А також віра вчителя в те, що викладає та сповідує ті самі християнські принципи, які передаються учням.

4.   ВІДПОВІДНІСТЬ УРОКУ ЗМІСТУ святого ПИСЬМА. Уроки християнської етики мають відповідати історичній Біблійній правді. Вчитель, готуючись до уроку, повинен, насамперед, глибоко збагнути Святе Письмо. А коли виникають труднощі в розумінні Слова Божого, учителеві слід звернутися за консультаціями до фахівців - священика, пастора, теолога, досвідченого колеги за роз'ясненням. Завдання вчителя спрямоване на те, щоб якнайкраще передати Слово Боже учням. Вчителю з вивченої правди (Святого Письма) слід синтезувати найважливіші християнські чесноти і подати їх учням як необхідні принципи поведінки їх у житті.

5. ТОН НАВЧАННЯ. Тон навчання має бути благочестивим (побожним). Необхідно, щоб протягом усього уроку панувала атмосфера духовного настрою. Уже з першого уроку християнської етики слід запровадити замість традиційної вітальної фрази у класі «Добрий день» - християнське вітання «Слава Богу», відповідати - «Навіки слава» або «Слава навіки». Вимагати такого змісту вітання між собою в навколишньому житті не варто.

Важливим атрибутом панування атмосфери духовного настрою є молитва. Молитву вчитель використовує лише тоді, коли учні вже достатньо підготовлені до участі в ній. Молитву не слід нав'язувати учням формально. На першому етапі використовується молитва «Отче наш», яку слід виголошувати хором, як перед навчанням, так

і після навчання. Пізніше можна використовувати і молитву «Молитва перед навчанням» і молитву «Молитва після навчання» (книга «Уроки християнської моралі», стор. 106). Потім можуть використовуватись і молитви у формі пісень, віршів та молитви душі (своїми словами). Молитву проводить вчитель або хтось із учнів.

Ось окремі з них:

-    Господи! Слава Тобі хай лине навіки віків. Ми дякуємо Тобі за дану можливість роздумувати над Твоїм Словом на нашому уроці. Благослови цей урок, хай Твої Слова торкнуться кожного серця в цьому класі. Дякуємо Тобі. Амінь.

-    Дорогий Господе! Ми дякуємо Тобі за цей день. Ми дякуємо за цю чудову погоду, за те, що Ти допоміг нам прийти до школи. Господи, навчи нас не тільки слухати Слово Твоє, а й виконувати Його. За все Тобі слава, честь і подяка. Амінь.

А ось коротенька молитва покаяння:

-    Остав, відпусти, прости, Боже,

Гріхи наші, вільні й невільні,

Які вчинили ми словом і ділом,

Свідомо і несвідомо, вдень і вночі,

Розумом і думкою,

Усе нам прости, бо Ти милостивий і чоловіколюбець. Амінь.

6. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІЖКОНФЕСІЙНОСТІ ВИКЛА­ДАННЯ. Урок має носити міжконфесійний характер, тобто матеріал, який викладається, повинен бути спільним для всіх конфесій, базуватися на чисто християнських Заповідях любові, на християнських чеснотах. Якщо ж на уроці християнської етики подається точка зору певної конфесії на те чи інше питання, то у цьому випадку має бути подана точка зору й інших конфесій на проблему, яка розглядається. Використання інформації, що пропагує одну конфесію і принижує іншу, не допускається.

7.ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛУ З ЖИТТЯ. Важливо при викладанні етики не обмежуватись чисто текстуальним ознайомленням з біблійним сюжетом чи євангельською подією за описом з посібника чи Біблії, а на їх підставі вміти оцінити вчинки з точки зору етичної вартості, моральної правди, і ці вартості впроваджувати в життя дитини в сім'ї, класі, школі. Для цього слід насичувати урок краєзнавчим матеріалом, сміливо використовувати досвід класу, школи, села, міста. Цей матеріал має органічно вплітатись у канву уроку і подаватись учителем у світлі християнської науки.

8.  МІЖПРЕДМЕТНІ ЗВ'ЯЗКИ. Для успішного уроку християнської етики важливе місце мають міжпредметні зв'язки. Іншими словами, навіть важко уявити собі урок етики без знань з фізики, хімії, біології. А такі предмети як музика, малювання, історія, географія, література не лише збагачують урок християнської етики, а й допомагають підтвердити Біблійні істини, дають підґрунтя для дискусії.

9.  АКТУАЛЬНІСТЬ МАТЕРІАЛУ. Головною метою вивчення християнської етики повинно бути релігійно-моральне виховання, а не саме засвоєння Святого Письма. Адже релігійна історія (правда) хоч і засвоєна розумом, але якщо не пережита душею, не може мати великої вартості. Без пристосування до життя ніяка релігійна правда не може стати засадою високих етичних чеснот. Отож вчителю слід не лише вчити дітей Слову Божому, але й виводити їх у сучасне життя, показуючи, що християнські чесноти, Заповіді Любові є основою життя, керівництвом до дії у повсякденному житті.

Пам'ятаймо! Мало вчитися правди, віри і моралі лише для того, щоб тільки їх знати і розуміти, а для того, щоб пізнати їх і на них будувати своє життя.

10.                 ВРАХУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧ­НИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ УЧНІВ. Урок християнської етики має відповідати індивідуально-психологічним та віковим особливостям учнів. Плануючи урок, добираючи матеріал, форми та методи роботи, вчитель має враховувати вік, рівень знань учнів, їх інтереси.

Слід домагатися повної взаємної психологічної єдності між вчителем етики та учнями. Дотримуватися повної толерантності, виходячи із рівності всіх людей перед Богом.

Середній підлітковий вік вимагає особливої психологічної підтримки. Тому вчителю етики всі «заборонені потяги» у житті підлітка слід пояснювати з точки зору християнського вчення відверто і без будь-якої лжесором'язливості, доброзичливо.

11.                 МОВА ВЧИТЕЛЯ. Розповіді вчителя повинні завжди наближатися по духу і характеру до Біблійного тексту, інакше оповідання може прийняти форму звичайних життєвих оповідань і навіть байок. Не слід допускати і перенасичення мови вчителя (на перших етапах) Біблійними термінами, іменами, поняттями, які невідомі для учнів та ускладнюють розуміння змісту уроку. Тому слова, поняття, терміни і імена, які невідомі учням, мають бути пояснені та записані в словник і на дошці.

12.   МОТИВАЦІЯ НАВЧАННЯ. ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ. Мотивація навчально-виховної діяльності учнів має здійснюватись за рахунок змісту уроку та майстерності вчителя. Сюди відносять і оцінювання знань учнів. На рахунок цього є різні   думки. Ми за оцінювання роботи учня на уроці. Неоцінювання праці учнів на уроці зменшує саму роль даного предмета в очах учнів і батьків. Тому учні мають оцінюватись з допомогою оціночних усних суджень вчителя, та поурочного балу за 12-ти бальною шкалою.

Звичайно, виставляючи оцінку за знання та активність учня на уроці, вчителю слід заглянути і в криницю його душевних чеснот, які він набув у процесі навчання (спостереження вчителя за поведінкою учня, спілкування у школі, вдома, на вулиці). Тут має звучати в основному позитив, а слова вчителя бути благочестиві.

Якщо ж виникає потреба сказати й про негативні дії учня, то це слід зробити в рамках повної толерантності, поваги й любові, виходячи із рівності всіх людей перед Богом.

Пам'ятайте! У формуванні духовності дітей не слід орієнтуватись на швидку від дачу, а на результати, які, можливо, не відразу яскраво помітні, але обов'язково будуть. Вчитель тут не «жнивує» - про епілог буде говорити саме життя.

13. ВЧИТЕЛЬ І УЧЕНЬ. Відповідь учневі належить виголошувати в основному стоячи, виразно, переконливо і спокійним голосом. Відповідь не повинна бути галасливою, бо галасливість викликає в душі учня легковажність до науки і віри, створює психічний настрій неповажності.

До відповідей учнів вчитель повинен відноситись з повною повагою, спокоєм і тактовністю.

На уроці не повинно бути легковажності і надмірної веселості. Тут мусить панувати атмосфера духовного настрою. Благочестивий тон на уроці створюється взаємною любов'ю.

III. ОРІЄНТОВНА СТРУКТУРА УРОКУ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЕТИКИ

Урок християнської етики є однією з основних форм духовного виховання учнів загальноосвітніх шкіл. За своєю структурою він мало чим відрізняється від традиційних уроків інших предметів. Одначе уроки християнської етики мають свої певні пріоритети.

Нагадаємо! Вчитель етики повинен пам'ятати, що головною метою вивчення християнської етики повинно бути релігійно- моральне виховання, а не саме сухе засвоєння Святого Письма. Адже Закони Божі хоч і засвоєні розумом, але якщо вони не пережиті душею, то не можуть мати належної вартості. Без пристосування до життя ніяка релігійна ідея не може стати пріоритетом особи (внутрішнім поривом, чеснотливістю).

Тому-то вчителям-початківцям, насамперед, слід добре познайомитися з нашими рекомендаціями «Особливості предмета та основні вимоги до його викладання», вивчити пояснювальну записку програми та методичні поради «Орієнтовна структура уроку християнської етики». Адже, ефективність уроку етики - це наслідок тривалих роздумів і праці вчителя з літературою; співпраця з батьками і учнями, консультації з фахівцями, досвідченими колегами; дотримання певної схеми уроку, яка властива лише'урокам етики. Кожний урок християнської етики має бути неповторний, як неповторна проповідь священнослужителя у храмі. Разом з тим для вчителя важливо дотримуватись певної схеми уроку християнської етики.

Дотримуючись вимог Міністерства освіти до сучасного уроку, та посилаючись на досвід шкіл Львівщини ми пропонуємо таку структуру уроку.

Хід уроку

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП (4 хв.)

1) Християнське вітання. Уже з першого уроку християнської етики слід запровадити замість традиційного вітання «Добрий день» християнське вітання «Слава Богу», відповідь - «Слава навіки».

Учитель, зайшовши в клас, першим вітається «Слава Богу», всі учні класу встають і хором, спокійним голосом відповідають «Слава навіки». Вимагати такого вітання між собою, в повсякденному житті не слід. Вчителю потрібно пояснити учням значення фрази такого вітання.

2)  Налагодження контакту з учнями класу. Тут вчитель у довільній бесіді з релігійного життя, життя держави, світу, міста, села, окремих учнів веде цікаву розмову, щоб знайти логічний перехід до змісту уроку. Не завадить вислухати і цікаву інформацію учнів.

3)    Повідомлення теми уроку. Вчитель доступно і чітко повідомляє учням тему уроку, записує її на дошці, а учні - в зошити.

4)  Повідомлення навчальної мети. Вчитель чітко і коротко формулює учням освітню мету уроку. Не допускається ставити багато цілей на один урок. Програма і посібник складені так, що навчальна мета досягається в основному на одному уроці. Освітню мету вчитель повинен формулювати так, щоб її результативність можна було б перевірити з допомогою контрольних запитань, що вміщені в кінці кожної теми посібника. Пам'ятайте, що Святе Письмо для дітей не простий предмет, тому вчителю не слід ставити недосяжних навчальних цілей на уроці.

5)  Виховна мета. Пам'ятайте, що головна мета курсу етики - виховання християнських чеснот і формування християнського світогляду. Тому, визначаючи виховну мету, вчителю слід акцентувати увагу учнів, що мало знати і розуміти Закони Божі, - на них слід будувати своє життя.

Досягнення виховної мети передбачає довготривалу роботу Нелегко знайти методи, щоб перевірити рівень досягнення виховної мети, вихованості. Адже на уроці учень нерідко поводить себе зовсім інакше, як у сім'ї, на вулиці. Разом з тим, вчителю слід пам'ятати, що у формуванні духовності дітей не слід орієнтуватись на швидку від дачу, а на результати, які, можливо, не відразу яскраво помітні, але обов'язково будуть.

6) Молитва. Великим атрибутом панування атмосфери духовного настрою відіграє молитва. Молитва в класі виголошується благочестиво, побожно, хором і стоячи. На першому етапі вико­ристовується молитва «Отче наш». Згодом - молитви, запропоновані отцями церкви у формі пісень і віршів, також молитви «Молитва до навчання» і «Молитва після навчання», які вчитель знайде у книжці «Уроки християнської моралі» (стор. 106).

2.     АКТУАЛІЗАЦІЯ ЗНАНЬ, ПЕРЕВІРКА ДОМАШ­НЬОГО ЗАВДАННЯ (Виховання характеру) (10 хв.)

Актуалізація, поряд з відтворенням раніше вивченого, передбачає встановлення наступності у попередніх і нових знаннях, застосування попередніх знань в нових ситуаціях, їх поглиблення, і, що головне, їх осмислення не лише розумом, але й душею.

На даному етапі уроку вчитель перевіряє вивчений матеріал, узагальнює. Форми і методи перевірки такі ж самі, які вчитель використовує на традиційних уроках.

Кілька хвилин слід виділити на повторення пройденого матеріалу. Тут особливу увагу вчитель звертає не стільки на саме засвоєння Божих законів розумом школяра, скільки на усвідомлення і душевне сприйняття їх.

3.   ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ (17 хв.)

Перед вивченням нового матеріалу вчитель акцентує ще раз увагу учнів на освітній і виховній меті, уточнює знання учнів з цього питання, а потім подає новий матеріал. Самі методи вивчення нового матеріалу можуть бути різні. Однак найефективнішою залишається діалогічна форма, особливо у 5-7 класах.

Слід намагатися широко використовувати наочність, класну дошку, технічні засоби навчання; чітко роз'яснювати учням нові терміни і поняття та записувати їх у словники. Потрібно вчити учнів користуватися Біблією, знаходити необхідні вірші. На цьому етапі здійснюються міжпредметні зв'язки, залучаються знання учнів з інших предметів та їх особистий досвід.

Важливо при викладанні етики не обмежуватися чисто текстуальним ознайомленням з біблійним сюжетом, чи єван­гельською подією за описом посібника «Уроки християнської моралі» або «Основи християнської етики», а на їх підставі вміти дати оцінку вчинкам з точки зору етичної вартості, моральної правди. І ці вартості впроваджувати у життя школяра.

Зауважимо! В посібниках «Уроки християнської моралі» та «Основи християнської етики» вчитель знайде необхідний матеріал для розкриття теми уроку. Тут зазначені всі необхідні вірші з Біблії, які допоможуть розкрити тему. Вони передають, підкріплюють зміст уроку, розкривають навчальну і виховну мету. Однак вчитель може ці вірші зачитати не з посібника, а з Біблії. Важливо, щоб вчитель не перенасичував урок віршами з Біблії. Не слід вимагати всі ці вірші знати напам'ять.

Вчителю етики слід пам'ятати, що вивчаючи Святе Письмо, учні, напевно, дізнаються про речі, які відрізняються від того, чого їх було навчено раніше. Вони навіть побачать, що деякі біблійні принципи ніби суперечать науці від тих загальних установок, які сформували їх світогляд. Отож уроки християнської етики грунтуються не лише на знанні Біблії, а на досвіді учнів та знаннях історії, літератури, природничих дисциплін.

Знання, які учні набули, можуть як допомогти, так і перешкодити у формуванні християнського світогляду. Тому завдання вчителя християнської етики допомогти учням зрозуміти різні точки зору на проблему і не допускати міжпредметних конфліктів, вчити школярів виважено ставитись до різних точок зору, можливо, і неприйнятих, але разом з тим захищати свою позицію.

На уроці етики слід використовувати аудіовізуальну наочність, досвід учнів, плакати, крилаті слова з Біблії, народної творчості, визначних людей. Такі слова ви знайдете до кожної теми у навчальних посібниках. Можна використовувати ілюстрації з «Дитячої Біблії», картини художників. Однак не дозволяється використовувати наочність, яка б у найменшій мірі принижувала Святе Письмо і виставляла його у невідповідному світі.

4.      ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО, ВИХОВАННЯ ХАРАКТЕРУ (10 хв.)

Важливо на цьому етапі уроку не лише повторити Біблійні знання нової теми, але й закликати учнів до добрих дій, перелити світло християнських чеснот в душі кожного школяра.

5.   ПІДСУМОК УРОКУ (4 хв.)

1)  Підсумок змісту уроку. На цьому етапі уроку вчитель або хтось із учнів підсумовує зміст уроку. Тут слід з'ясувати, чому навчились учні на уроці, що вони взяли для свого розуму і душі. Особливо слід наголосити, як і де учні можуть застосувати набуті знання у житті, чого слід позбутись у своїй поведінці.

2)   Оцінювання учнів. На рахунок цього є різні думки. Ми за оцінювання роботи учня на уроці. Вона може бути словесною або з допомогою поурочного бала. Слід використовувати існуючу 12- бальну систему. Оцінюються знання учнів, їх активна праця. Відсутність оцінок негативно відображається на предметі і мотивації учнів.

3)   Домашнє завдання. Основою для поглиблення знань, отриманих на уроці, є книги «Уроки християнської моралі» та «Основи християнської етики». Одначе слід давати конкретні завдання для опрацювання з Біблії, іншої духовної літератури.

4)   Молитва. Урок закінчується молитвою, яку проводить вчитель або учень. Можна по черзі.